Вірш “Я – УКРАЇНЕЦЬ”

Я – українець. Стало зрозуміло
Нас небагато вірних та стійких.
Ми споконвік боротися уміли
За нашу мову й землю проти всіх.

Проти ординців диких та жорстоких,
Та проти німців – схиблених катів.
І московитів били чорноротих,
І не шукали зведених братів.

Були поляки, турки і мадяри.
Змішалось все: і військо і чини.
Та тільки ми не перестали марить,
Що будуть вільними рости доньки й сини.

І серед бруду брехень недоречних
Я заявляю з променем зорі:
Ми – козаки! Цей факт незаперечний!
Ми воїни! Повстанці! Бунтарі!

Ви ж продали усе і дім і матір,
Ви продались самі за дзвін монет.
Я стверджую, що душу не продати!
Її звільняють, впавши на багнет!

Я – українець! Мучтеся. Страждайте.
Але попереджаю щиро вас –
На нашу землю ви не зазіхайте,
Я хоч один, але мільйони нас!

(2 лютого 2010 р.)

При використанні творів автора гіперпосилання на сайт є обов’язковим!

Ліцензія: CC BY-NC-ND
(Creative Commons Attribution NonCommercial NoDerivs)