Вірш “ЗА БІЛИМИ ВІТРАМИ”

За білими вітрами в край безодні
Зникає буревій, не наздогнать.
А я сиджу, вдивляюся назовні
І все чекаю Божу благодать.

Хотілось світ обняти, як дитину,
Стрибнути босоніж в пекучий сніг.
Я все життя шукав свою стежину,
Вона ж весь час лежала біля ніг.

Спливають дні, летять роки птахами,
Вже скоро мить остання промайне.
Я прагнув ухопити світ руками,
А світ ловив, та не спіймав, мене.

(26 січня 2021 р.)

При використанні творів автора гіперпосилання на сайт автора є обов’язковим!

Ліцензія: CC BY-NC-ND
(Creative Commons Attribution NonCommercial NoDerivs)

Фото: Юрій Веремчук (YurijV)